Чіксулубський удар: Як вбивця динозаврів дав нове життя

Удар небесного тіла, що стався 66 мільйонів років тому на сучасному мексиканському півострові Юкатан, знищив близько 75 відсотків земного життя. Водночас, завдяки морській воді, що просочилася в гірські породи, під кратером утворилася гігантська гідротермальна система.

Ця мережа з гарячої води та пористих гірських порід створила ідеальні умови для мікробного життя, як зазначено в дослідженні, опублікованому в науковому журналі Communications, Earth & Environment. Попередні комп'ютерні моделі припускали, що тривалість існування цієї системи становила близько двох мільйонів років, але це значення тепер потрібно суттєво переглянути.

Довговічне біотоп у глибоких надрах

Команда дослідників зі шотландського університету Глазго та інших установ вивчила зразки буріння з внутрішнього кільця кратера. Вони виявили, що гідротермальна система залишалася активною щонайменше вісім мільйонів років, що в чотири рази довше, ніж раніше вважалося.

Щоб методично підтвердити цей величезний проміжок часу, простого погляду на гірські породи було недостатньо. Команда поєднала складні вимірювання ізотопів відібраних зразків з новими фізичними комп'ютерними симуляціями.

Ключ до визначення віку полягав у так званому аргон-аргоновому датуванні крихітних кристалів калієвого польового шпату. Ці специфічні мінерали не утворилися під час самого удару, а виросли лише пізніше завдяки циркулюючій гарячій воді в утворених тріщинах гірських порід.

Калій розпадається з відомою швидкістю на благородний газ аргон, який залишається в кристалічній решітці. Вимірюючи точне співвідношення цих ізотопів, вчені змогли точно довести, що кристалізація, зумовлена гарячою водою, тривала до восьми мільйонів років після удару.

Щоб незалежно перевірити ці лабораторні дані, експерти також ввели геологічне програмне забезпечення Hydrotherm з реальними даними пористості з бурових зразків. Ці термічні симуляції також чітко показали, що минуло вісім мільйонів років, перш ніж температура води та потік у кратері знову знизилися до нормального рівня.

Вплив на пошук життя

Хоча тривале існування цієї системи звучить багатообіцяюче, просте збереження гідротермальної активності не обов'язково означає, що там дійсно існували складні форми життя. Проте такі ізольовані та теплі середовища можуть забезпечити потенційний притулок, який може зберегти мікроорганізми після апокаліптичних подій.

"Гірські породи, що утворюються внаслідок ударів, створюють мікросередовища, в яких мікроорганізми можуть бути захищені від радіації та екстремальних температур", - пояснює співавторка Аннемарі Пікерсгілл з Дослідницького інституту екологічних досліджень шотландських університетів. Ці висновки мають безпосереднє значення для космічних досліджень, оскільки, наприклад, Марс у своїй ранній історії також зазнавав численних великих астероїдних ударів.

Кратери на Марсі могли, подібно до Чіксулуба, також утворити довговічні гідротермальні мережі, в яких мікробне життя могло вижити довго після втрати поверхневої води. Майбутні місії з дослідження червоної планети можуть тому цілеспрямовано націлюватися на залишки таких ударних структур, щоб шукати фосильні сліди.